Ректор університету Григорій Клочек презентує книжку Василя Шкляра «Чорний ворон», яка відкриває нам героїчні сторінки української історії доби УНР.

Признаюся, я давно чекав на цю книжку. Роками вишукував публікації про Холодноярське повстання. Це ж було поряд з нами – охоплювало територію теперішнього Знам’янського та Олександрівського районів. І ось нарешті з’явилась книжка, яка вводить у світ, знайомство з яким різко підвищує ступінь так потрібної нам поваги до своєї історії, до людей, які вміли любити свій край, свою націю. А цієї любові, цієї національної самоповаги нам потрібно постійно навчатися.

Нагадую, що знамените гайдамацьке повстання, кероване Гонтою і Залізняком, почалося з Холодного Яру. А далі зацитую самого себе: «У 1905-1907 роках холодноярівська округа нічим революційним про себе не заявила. Думається,  населення ще тільки визрівало до національного повстання. Між 1905-1917 роками починає активно формуватися соціальний прошарок, який пізніше буде названо куркульським. То будуть добрі господарі, які завдяки волячій працездатності набуватимуть такої-сякої заможності. Посилатимуть на навчання дітей. Далеко не сягали, до університетів доходили рідко. В основному їх сини ставали сільськими інтелігентами-вчителями. Далі – фронти першої світової війни, на яких вони здобували військовий досвід, дослужувались завдяки своїй освіченості до офіцерських звань. Це, так би мовити, зовнішній сюжет. Але був ще внутрішній. Імперські потуги по змалоросійщенню українців майже не вражали село. Національний інстинкт не тільки зберігся, а й, завдяки більш-менш сприятливим умовам, розвинувся.

Новий огонь з Холодного Яру спалахнув у 1917 році. Повстанці боролись під двома прапорами. Один з них – жовтоблакитний. Другий – чорний з тризубцем, на одній стороні напис “Воля України або смерть”, на другій – Шевченкове пророцтво: “І повіє новий огонь з Холодного Яру”. Ці прапори були підняті новими Гонтами і Залізняками, які повернулись із фронтів першої світової і очолили новітній гайдамацький рух.

Ті отамани, про яких нам десятиліттями говорили як про бандитів, – наша майбутня національна гордість. Кажу “майбутня”, тому що зараз знаходимось тільки на початковому етапі пізнання феномену Холодного Яру. Але навіть те, що знаємо, не може не вражати. Отамани – люди виняткові. Природні лідери. Молоді, красиві, безстрашні. А головне – вони жили за Шевченковим Святим законом – жили прагненням здобути своєму народу волю, захистити його від приготованого більшовиками нового ярма. Не вдалось. Черговий раз не вдалось. Більшість з них героїчно загинули. В село Мельники, що неподалік від Холодного Яру, з повстанських загонів не повернулось триста чоловік. Для тих, хто залишився, – голодомор 1933 року. “В післяголодоморському решеті, – пише один із сучасних дослідників Холодноярівського повстання, – залишились самі покірливі та шовкові – хоч вірьовки з них сукай, котрі “на панщину ішли і діточок своїх вели”. Ішов протиприродній відбір за Сталіном, де на противагу дарвінівській теорії природної еволюції кращі нищилися, а виживали й плекалися духовні мутанти. Це був розвиток з мінусовим знаком, деградація”.

Може й так… Але жити треба. Треба відновлювати черговий раз відібрану в нас пам’ять. Олександрівка, Триліси, Цвітне, Цибулеве, Веселий Кут, Дмитрівка, Знам’янка... (Називаю тільки населені пункти, які знаходяться на Кіровоградщині). Тут палахкотів огонь з Холодного Яру. Тут звитяжили два знамениті отамани-побратими Пилип Хмара та Микола Бондаренко (Кібець). Що знають про них учні місцевих шкіл? Чи збираються пройти “стежками бойової слави”?  Знають, але мало, хоч літніх пластунських таборів з кожним роком стає більше…» (Стаття «За Шевченковим святим законом». - зб. «Енергія художнього слова»).
З книжкою Василя Шкляра «Чорний ворон», що визнана кращою книгою минулого року і яка, думається, буде відзначена Шевченківською премією, рекомендую познайомитися викладачам і студентам факультету історії і права, філологічного факультету, – всім, хто небайдужий до історії своєї держави, хто плекає в собі патріотичну душу.

Запитуйте книжку в книжковому кіоску корпусу № 1.