Багато людей думає, що якщо ти студент, то вільного часу на свої захоплення чи відпочинок не залишається. Ми вирішили зруйнувати ці міфи та розповісти історії студентів, які лише в університеті знайшли себе чи виявили в собі талант, який допомагає не тільки розвиватися, але й досягати успіхів. Адже найкращі роки твого життя — студентські, і це не міф, а реальність.

Перша героїня нашої рубрики — студентка факультету філології та журналістики Ксенія Троянська. “Сама не могла подумати, що знайду себе в акторському мистецтві!”

Ми поспілкувалися з Ксенією та дізналися її історію.

– Ксеніє, розкажи, з чого все почалося? Як ти зрозуміла, що тобі треба спробувати себе на сцені в театрі?

Почалося все з того, що, прийшовши на перший курс, почула про набір до молодіжного театру. Мене це зацікавило. У школі я була активісткою, завжди брала участь у різних заходах та концертах, але коли виходила на сцену, то дуже нервувала, почувала себе невпевнено. Отож, першою із причин, чому я вирішила займатися в театрі, було бажання позбавитися комплексів та відкрити себе з іншого боку. Друге - це те, що театр - синкретичний вид мистецтва, де треба вміти все, і це мені дуже подобається, адже я ніяк не могла визначитися із своїм хобі. Я й співала, й малювала, і з полімерної глини ліпила, але на чомусь одному зупинитися не могла, а в театрі всі моі вміння знадобилися

– Чи одразу тобі це сподобалося?

Так, я одразу цим захопилася й для себе вирішила, що хочу займатися серйозно. Хоч на початку було дуже складно поєднувати навчання й театр

- Як ти змогла проявити себе в Резонансі?

В Резонанс я проходила майже 3 роки, зіграла 2 ролі у виставах, окрім того була задіяна у невеличких етюдах, пробувала себе й у ролі техніка.

- Чи хочеш пов'язати  своє життя з театром?

Наразі я граю у молодіжному театрі "Палата № 6". Він був створений моїми друзями-однодумцями та безпосередньо мною. У мене великі плани на майбутнє, і звісно вони пов'язані з акторською майстерністю та театральним життям. З кожним днем все більше усвідомлюю, що хочу надалі займатися саме цим.

 - Як філологічна освіта допомагає тобі в майстерності?

Навички філолога теж потрібні актору. Наприклад, коли ми беремося за нову п'єсу, то спочатку розбираємо її й аналізуємо точно так, як і художній текст: знаходимо тему, ідею, проблематику, розбираємося, де проходить дія, який це час і т.д. Аби зрозуміти свого героя, теж треба з'ясувати, який він, які в нього звички, характер, поведінка, зовнішність, мовлення, як він ставиться до інших, як вони ставляться до нього. Цей процес дуже схожий на характеристику образу персонажа у літературі.
А нещодавно я спробувала себе ще й у ролі перекладача. "Палата №6" цієї весни презентувала нову виставу Петра Гладіліна "Інша людина", а переклад цього матеріалу з російської мови зробила я.

 - Чи допомагає тобі захоплення розкривати в собі нові таланти?

 Звісно. Оскільки ми для свого театру самі створюємо декорації, афіші, програмки, підбираємо музичний супровід, працюємо над костюмами,то ми весь час знаходимося у творчому процесі, вигадуємо щось нове, а паралельно й вчимося щось робити .

Тож, якщо ви відчуваєте, що маєте хист до акторської майстерності - не бійтеся проявляти себе та свої здібності. Головне - не стояти на місці, а шукати себе  та відкривати щось нове кожного дня.

Якщо ви хочете, щоб про ваш талант чи захоплення дізналися, пишіть на електронну пошту: katyaruslenko@gmail.com

Інформацію надано медіа групою "Університетський меридіан"